Логин:
Пароль:
Реєстрація Забули пароль?

ІСТОРІЯ ПРОКУРАТУРИ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Луганська область, як самостійна адміністративно-територіальна одиниця існує не так давно. Вона створена Указом Президіума Верховної Ради СРСР від 3.06.1938 року. На підставі архівних матеріалів, які знаходяться в архівах області встановлено, що територія області до 1917 року входила частинами до складу Харківської, Єкатеринославської, Воронезської губерній та області Війська Донського. В процесі адміністративно-територіального розподілу нашого краю існувало і економічне адміністративно-територіальне утворення – Луганський Гірничий округ, який підпорядковувався урядовому департаменту Гірничих і соляних справ Росії.

По матеріалах, які знаходяться в архівах, встановити структуру органів прокуратури на території області до 1917 року не вдалося. Як орган незалежної держави прокуратура України починає свою історію з 1917 року, коли пала монархія в Росії, і в Україні почалась активна робота з відновлення державності. Створена Українська Центральна Рада, Уряд - Генеральний Секретаріат, а в листопаді цього ж року проголошена Українська Народна Республіка.

Архівні і музейні заклади Луганської області не мають документів, що стосуються органів прокуратури часів Української народної Республіки, Гетьманата, Директорії. В архівах був знайдений лист за 1918 рік начальника міліції рудника Попова на ім'я "Г. Судебного Следователя по 2-му уч. Славяносербского уезда" про cкоєний злочин, де вказано, що ця ж інформація доведена до відома "Г. Товарища Прокурора по Славяносербскому Участку". Прізвища посадових осіб не встановлено. Після 1917 року адміністративно-територіальний устрій області неодноразово змінювався. 4.01.1920 року була створена Донецька губернія з центром в місті Луганську. До неї ввійшли 11 адміністративних районів. Кожний район ділився на підрайони, а ті, в свою чергу, на волості. Постановою Луганського райвиконкому від 26.06.1920 року Луганський район був поділений на п'ять підрайонів, а ті, в свою чергу, на 27 волостей.

В 1923 році почалася реформа адміністративно-територіального розподілу. Постановою ВУЦВКа від 7 березня були ліквідовані уєзди та волості і створені на Україні 53 округи, 700 районів. До складу Донецької губернії ввійшло 7 округів та 78 районів, у тому числі Луганський та Старобільський округи. Постановою ВУЦВК від 3.06.1925 року губернії ліквідовані. 3 1 серпня було введено 3-х ступневу систему управління: центр, округ, район. На території Донецької губернії створено 5 округів, серед них Луганський та Старобільський, які складалися з 12 та 11 районів.

Постановою ВУЦВКа від 2.09.1930р. округи було ліквідовано та створено тільки райони, які безпосередньо підпорядковувались центру. На території Луганської області їх було 17. Створена Постановою ВУЦВК від 1.07.1932р. в Донбасі Донецька область, з центром у м. Артемівську, мала 23 райони, 12 міст, у тому числі місто Луганськ та Старобільський район. Постановою ВУЦВК від 17.10.1933 року в складі Донецької області створено Старобільський округ з центром в м. Старобільськ. 5 листопада 1935 року Постановою ЦВК СРСР Луганськ було перейменовано у Ворошиловград. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3.06.1938 року Донецька область поділена на дві області – Донецьку і Ворошиловградську. До складу Ворошиловградської області ввійшло 28 районів та 4 міста. Прокуратура Ворошиловградської області створена згідно Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 3.06.1938 року. Як відзначалося раніше, інформація, стосовно органів прокуратури області за цей період дуже не істотна, але все ж таки є в окремих архівних документах. Так, лист від грудня 1924 року на ім'я Луганського Окрпрокурора підписав Донецький Губерніальний Прокурор. Прізвища відсутні. Згідно протоколу № 3 від 26.12.1925 року засідання Старобільської Атестаційної Комісії та Протоколу наради Слідчих Старобільського округа від 20.01.1929р. Старобільським окружним прокурором у цей час працював Назаренко. Звіт про діяльність Луганської Окружної Прокуратури за лютий-квітень 1925-1926р.р. підписаний Луганським Окружним прокурором Вороніним. Звіт адресовано Прокурору Республіки. Протокол наради осіб прокурорського нагляду Старобільської Окрпрокуратури від 18.01.1929р. свідчить про те що Прокурор при Наркомюсті на прізвище Леві перевіряв роботу прокуратури, а також з`ясовував взаємовідносини прокуратури з іншими установами та їх думку про роботу прокуратури. У 1927 році посаду заступника Наркомюстиції та Старшого Помічника Генерального Прокурора Республіки обіймав Михайлик.

Після 1938 року кордони області не мінялися, але адміністративно-територіальний устрій області змінювався неодноразово. Створювалися нові райони, змінювались їх кордони та чисельність.

Першим прокурором області став Нощенко Петро Фомич, він народився в 1907 році в Донецьку. Був випускником Ленінградського інституту Радянського будівництва і права, і з жовтня 1931 року працював в органах прокуратури. На посаді прокурора Ворошиловградської області працював із червня 1938 року до кінця квітня 1941 року.

Після нього керівництво прокуратурою прийняв Ардерихін Іван Дмитрович, 1904 року народження, що народився в с. Уткіно Воронезької губернії. У органах прокуратури працював із 1931 року, на посаді прокурора області був до червня 1942 року. Ардерихін І.Д. очолював прокуратуру області до евакуації, в суворі роки Великої Вітчизняної війни. Так, 14 листопада 1941 року прокурор області Ардерихін, на підставі постанови Військової ради Харківського військового округу видав наказ про перетворення прокуратури Ворошиловградської області у військову прокуратуру. В умовах прифронтової зони органи прокуратури області вимагали найсуворішого виконання всіма громадянами і посадовими особами вимог законів військового часу, вживали заходи до попередження можливих правопорушень.

Незважаючи на героїчний опір Червоної Армії, німецьким загарбникам вдалося до осені 1941 року окупувати велику частину території України. В жовтні 1941 року Прокуратура УРСР переїхала до Ворошиловграду, де продовжувала керувати роботою органів прокуратури неокупованих областей (до кінця 1941 німецькими військами не були окуповані Ворошиловградська область і частина районів Донецької і Харківської областей).

У червні 1942 року почався новий наступ німецько-фашистських військ. 10 липня 1942 року був виданий наказ прокурора області про евакуацію прокуратури області і частини апарату облпрокуратури. Працівники прокуратури виїхали в м.Краснодон, а потім у с.Бірюковка. Потім були Новошахтинск – Шахти - Сальськ - Ставрополь - Махачкала. Весь цей шлях пройшов і прокурор республіки Руденко Р.А., який вже з Махачкали виїхав у Москву. 22 липня 1942 року радянські війська залишили м. Свердловськ Ворошиловградскої області – це означало повну окупацію території України. Але вже 18 грудня 1942 року частини 1-й гвардійської армії звільнили с. Півнівка Міловського району Ворошиловградської області – цим було почато звільнення України. 14 лютого 1943 р. радянські війська зайняли м. Ворошиловград. Відразу після звільнення міста Ворошиловграда у лютому 1943 року на посаду прокурора області був призначений Медведєв Іван Євтихійович, 1893 р. народження, який народився в с.Марьянівка Компанєєвскої волості Єлізаветградовського уєзду Херсонської губернії. У 1948 року він закінчив Харківську філію Всесоюзного юридичного заочного інституту. Медведєв И.Е. був прокурором Ворошиловградськой області до серпня 1949 року.

Багато працівників органів прокуратури області були учасниками Великої Вітчизняної війни, а також ветеранами органів прокуратури, як то: Трофіменко Зінаїда Никонорівна, 1917 року народження, свою трудову діяльність почала з серпня 1932 року на посаді секретаря камери слідчих прокуратури м.Комунарська (на сьогодні Алчевська) Ворошиловградської області. У 1938 році прокурором Ворошиловградської області була спрямована на річні юридичні курси в м.Харків, по закінченню яких, у квітні 1939 року була призначена по посаду слідчого прокуратури Ямського району Донецької області, а в 1940 році вже була призначена прокурором Ямського району Донецької області. З початку Великої Вітчизняної війни Трофименко З.Н., працюючи прокурором Ямського району, у червні 1941 року вступає в організований районом партизанський загін, що діяв на території Ямського району. У жовтні 1941 року в зв'язку з окупацією району і переходом на нелегальне положення, Трофименко З.Н., що була бійцем партизанського загіну, брала участь в окремих операціях загону в тилу ворога. У лютому 1942 року територія Ямського району була звільнена від німецько-фашистських військ і Трофименко З.Н. виконувала обов'язки військового прокурора Ямського району. У липні 1942 року в зв'язку в повторною окупацією Ямського району, Трофименко З.Н. по розпорядженню Генерального прокурора СРСР була спрямована в Казахстан, де працювала заступником прокурора м.Усть-Каменогорськ, але вже в серпні 1942 року повернулася на Україну. У 1946 році Трофименко З.Н. перейшла на роботу в апарат прокуратури Ворошиловградської області, де і працювала на посаді прокурора відділу, помічником прокурора області до виходу на пенсію в 1973 році. За участь у діях партизанського ряду Трофименко З.Н. у 1947 року була нагороджена медаллю "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р.м." У 1977 року Трофименко З.Н. отримала медаль "Ветеран праці". Указом Президії Верховної Ради СРСР у 1985 року була нагороджена орденом Вітчизняної війни 2 ступеню.

Не можна не згадати трагічну долю слідчого прокуратури м. Краснодону Міронова П.М. Після звільнення м.Краснодону 20 липня 1943 року комісією було видано акт, у якому вказувалося, що 28 вересня 1942 року німцями було страчено 32 чоловіки, серед яких був і слідчий прокуратури Міронов П.М. Міронов Петро Матвійович народився в 1906 році в хуторі Логи, Тарасівського району, Ростовської області. У 1929 році вся сім'я Міроновых переїхала в м.Краснодон. При наближенні фронту до Ворошиловградської області Міронов П.М. був евакуйований, але, потрапивши в полон, повернувся в м. Краснодон. У серпні 1942 року в окупованому німцями Краснодоні почалися арешти комуністів, 10 вересня 1942 року Миронова П.М. заарештували й у ніч на 29 вересня 1942 року його було страчено – його живцем закопали в міському парку.

З 17 серпня 1949 року прокурором області був призначений Чернишов Петро Миколайович, 1941 року народження, що народився в м. Ворошиловграді, у 1946 році він закінчив Харківський юридичний інститут. Чернишов П.М. був прокурором області до лютого 1951 року.

У 1951 році прокурором Луганської області був був Самаєв Михайло Тимофійович, що був на цій посаді до 1958 року, а потім переведений в апарат прокуратури республіки, де працював першим заступником прокурора Української СРСР.

На посаді прокурора області Самаєва в 1958 році змінив Кошовий Іван Володимирович, 1920 року народження. Трудовий стаж в органах прокуратури з 1942 р. Працював помічником прокурора Успенського району, прокурором Новоастраханського та Старобільського районів, м. Кадієвки. Посаду прокурора Луганської області займав до 1973 року. Йому присвоєно звання "Заслужений юрист Української СРСР". Нагороджений медаллю “За победу над Германией”, за досягнені успіхи в боротьбі із злочинністю – орденом Знак пошани, чисельними медалями. Під керівництвом Івана Володимировича починав працювати слідчим прокуратури м. Ворошиловграда Ворсінов Григорій Трохимович, який згодом стане прокурором м. Ворошиловграда, прокурором Дніпропетровської області, Генеральним прокурором України.

З 1973 по 1983 р. прокурором області був Зимарін Віталій Іванович. Віталій Іванович народився у 1936 році в с. Красноармієць Краснодарського краю. У 1958 році закінчив навчання в Харківському юридичному інституті і з цього ж року став працювати в органах прокуратури на посадах слідчого прокуратури м. Ровеньки, прокурора Новопсковського району, прокурора м. Ровеньки, заступника прокурора області, прокурора області. Натепер, славні традиції, започатковані Віталієм Івановичем, продовжує його син – Зимарін Ігор Віталійович, який тривалий час працював на різних посадах в прокуратурі Луганської області, а тепер – начальник управління прокуратури Луганської області.

З жовтня 1983 року по грудень 1986 року цю посаду прокурора області займає Шаталов Валентин Петрович. Перед цим він пройшов шлях роботи на посадах слідчого кількох районів Одеської області, прокурора Беляєвського району, помічника прокурора Одеської області, був Одеським транспортним прокурором. Валентин Петрович приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобільській АЕС.

Бєсєда Дмитро Степанович – 1940 року народження, уроженець с. Чудиновка Хмельницького району Вінницької області. Закінчив Харьковський юридичний інститут в 1969 році. Працював на посадах помічника прокурора Змієвського району Харківської області, прокурора Готвальдовського району, прокурора Ленінського району м. Харкова, заступником, першим заступником, прокурором Черкаської області. З лютого 1987 року по червень 1992 року – прокурор Луганської області. В 1992 році його було призначено прокурором Харківської області. Має почесне звання «Заслужений юрист України».

Курочка Микола Йосипович очолював прокуратуру області із липня 1992 р. по липень 1997 р. Микола Йосипович народився в 1936 році. З 1962 року, після закінчення Харківського юридичного институту, почав працювати на посадах слідчого, помічника прокурора Старобільського району, прокурора Біловодського району, Свердловської міжрайпрокуратури, заступником, першим заступником прокурора області, прокурором Луганської області. Має звання "Заслужений юрист України", “Почесний працівник прокуратури України”. Після закінчення роботи в органах прокуратури, Микола Йосипович плідно займається науковою та викладацькою діяльністю, має ступінь кандидата юридичних наук, і натепер очолює кафедру кримінального процесу Луганського державного університету внутрішніх справ імені Едуарда Дідоренка.

З вересня 1997 р. по серпень 1998 р. прокурором області був Середа Григорій Порфирович. Народився в 1954 році в с. Широка Долина Великобогачанського району Полтавської області. В органах прокуратури починав працювати помічником прокурора Глобінського району Полтавської області, прокурором м. Кремінчуга, першим заступником прокурора Полтавської області, прокурором Закарпатської, Луганської областей, а з серпня 1998 року – призначений на посаду першого заступника Генерального прокурора України. Має ступінь кандидата юридичнних наук. На данний час, Григорій Порфирович, державний радник юстиції 2 класу – ректор Національної академії прокуратури України. Член колегії Генеральної прокуратури України.

Солодкий Володимир Іванович з вересня 1998 року по жовтень 2003 року. Він народився 1949 року в с. Червона Поляна Антрацитівського району Луганської області. У 1975 р. закінчив Ростовський університет. Трудову діяльність в органах прокуратури почав із 1977 р. Працював помічником прокурора Антрацитівського району Луганської області, начальником відділу по нагляду за розглядом цивільних справ прокуратури Луганської області, інструктором та завідувачем державно-правового відділа Луганського обкому Компартії України, заступником начальника відділу по нагляду за виконанням законів у господарській діяльності і соціальній сфері прокуратури Луганської області, прокурором Артемівського району м. Луганська. 1992-1998 р. - заступник, перший заступник прокурора Луганської області. З вересня 1998 р. - прокурор Луганської області. Нагороджений медаллю «За працю і звитягу». Нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України». Йому присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України». Нагороджений відзнакою Міжнародного академічного рейтингу популярності та якості «Золота фортуна» з врученням ордена «За розбудову України» ім. М. Грушевського IV ступеня.

З грудня 2003 року по липень 2005 року прокуратуру Луганської області очолював державний радник юстиції 3 класу Стось Сергій Петрович. Народився 20 лютого 1962 року у м. Зорінську Перевальського району Луганської області. Навчався у Харківському юридичному інституті, який закінчив у 1986 році і був направлений на роботу в органи прокуратури, де працював на посадах старшого помічника прокурора Краснодонського району Луганської області, прокурором Біловодського району, прокурором м. Ровеньки. У січні 2002 року призначений на посаду заступника прокурора області, де за розподілом обов`язків організовував роботу з питань представництва інтересів громадян і держави в судах, охорони навколишнього природного середовища та здійснення нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України в області, Луганською митницею і прикордонним загоном, а останній рік керував слідчим управлінням прокуратури області. Має звання «Почесний працівник прокуратури України».

Олександр Семенович Шморгун – працював прокурором Луганської області з липня 2005 року по квітень 2006 року. Олександр Семенович народився 26 вересня 1953 року в м. Дружба Ямпільського району Сумської області. У 1980 році закінчив Харківський юридичний інститут, після чого працював народним суддею Піщанського району Вінницької області. З 1989 по 1996 рр. – суддя, голова Новомиргородського районного суду Кіровоградської області. З 1996 року працював прокурором кримінально-судового відділу, начальником відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Київської області. У 1999 році переведений на роботу в Генеральну прокуратуру України, з 2004 року працював начальником управління представництва в суді, захисту інтересів громадян і держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України, з цієї посади був призначений прокурором Луганської області. На цей час Олександр Семенович працює прокурором Вінницької області.

У квітні 2006 року прокурором Луганської області призначений державний радник юстиції 3 класу Ударцов Юрій Володимирович. Юрій Володимирович народився 26 жовтня 1961 року в місті Донецьку. У 1986году закінчив Харківський юридичний інститут. Після закінчення інституту – працював в органах прокуратури Донецької області на різних посадах: помічником прокурора району, прокурором, а потім начальником відділу в прокуратурі області, прокурором міста Слав'янська, заступником прокурора Донецької області. У 2003 - 2005 роках – прокурор Сумської області. До призначення на посаду прокурора Луганської області з червня 2005 року працював заступником прокурора Донецької області.

За сумлінне виконання службових обов’язків нагороджений нагрудними знаками «Почесний працівник прокуратури України», «Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури І ступеня». Указом Президента України йому присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України». Союзом юристів України Юрія Володимировича визнано переможцем Всеукраїнського конкурсу «Юрист року 2008» у номінації «прокурор».

Сьогодні Юрій Володимирович очолює прокуратуру Донецької області.

З 24 грудня 2008 року посаду прокурора Луганської області обіймає державний радник юстиції 3 класу Євген Микитович Трубніков. Євген Микитович народився у 1949 році у м. Валуйки Бєлгородської області. У 1974 р. закінчив Харківський юридичний інститут і працював на посаді слідчого Губкінського РВВС, м. Губкін Бєлгородської області. Працював на посадах старшого слідчого прокуратури м. Ворошиловграда, заступника прокурора району, прокурора району, прокурора м. Луганська. З 1998 року – заступник прокурора області - начальник слідчого управління, після цього – начальник і заступник начальника управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури області. З липня 2002 року – перший заступник прокурора області.

Указом Президента України йому присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України». Генеральним прокурором України нагороджений нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України».

Натепер прокуратура Луганщини є правонаступницею могутнього професіонального, наукового та інтелектуального потенціалу працівників прокуратури області попередніх років. Нам дійсно є ким пишатись: кілька десятків працівників органів прокуратури Луганщини мають почесне звання “Заслужений юрист України” та “Почесний працівник прокуратури України”. 6 працівників приймали участь у бойових діях в Афганістані, 4 працівники ліквідовували наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. На території Луганської області мешкає 14 ветеранів Великої Вітчизняної Війни – колишніх та теперішніх прокурорсько-слідчих працівників. Не один десяток років присвятили служінню Закону Деняк О.А., Трофіменко З.Н., Якубович Б.К., Лозовий В.Я., Ковальов Т.Г., Кошевий І.В., Орлова І.С., Кравченко Б.О., Ушаков Л.В., Яровой В.В., Павленко О.С., Ключко В.П. Не можна не згадати самовіддану і складну роботу жінок-слідчих органів прокуратури. За довгі роки роботи на посаді слідчих Черножукова Світлана Тихонівна – старший слідчий прокуратури м. Лисичанська була нагороджена медаллю за “Трудовую доблесть”, слідчий прокуратури Антрацитівського району Гачко Антоніна Дмитрівна нагороджена орденом Трудового Червоного Прапору.

Поряд з досвідченими і високопрофесійними працівниками прокуратура Луганщини має і відомих вчених та письменників, таких як: Руденко Микола Васильович – зараз працює проректором з наукової роботи Національної академії прокуратури України. Доктор юридичних наук, професор. Почесний працівник прокуратури України, член ВАКУ, редколегії журналів “Право України”, “Вісник прокуратури”, “Коментар законодавства України”, головний редактор журналу “Прокурорська та слідча практика”; Якубович Борис Костянтинович – доктор юридичних наук, професор кафедри філософії та правознавства Донбаського гірничо-металургічного інституту, дійсний член міжнародної Академії економічної безпеки життєдіяльності. Має почесні звання “Заслужений юрист України” та “Почесний працівник прокуратури України”. Ветеран Великої Вітчизняної війни, має чисельні бойові нагороди; Попов Іван Васильович – кандидат юридичних наук, письменник, Член спілки письменників Росії; Козьяков Ігор Миколайович – кандидат юридичних наук, автор великої кількості наукових робіт з питань прокурорського нагляду, навчального посібника “Судоустрій та організація правоохоронних органів”, який рекомендовано для використання Міністерством освіти та науки України, зараз – проректор Національної академії прокуратури України.

На цей час в органах прокуратури Луганської області працює понад 600 працівників, які з честю підтримують та розвивають традиції, започатковані їх попередниками. І сьогодні з упевненістю можна сказати, що не зважаючи на те, що нам прийшлося пережити складні процеси, які проходили в нашій країні: політичну, економічну реформу, ріст злочинності та бандитизму, сьогодні ми можемо відзначити деяку стабілізацію криміногенної ситуації в області. А тому, працівники прокуратури Луганщини і надалі будуть з честю і відданістю виконувати свій святий обов`язок – вірою і правдою служити народу і державі, захищати конституційні права і свободи людини, в ім`я подальшого розвитку і розквіту нашої України.

кількість переглядів: 6624